Вступ
Останніми роками ми є свідками великої пропагації Українського Католицького Університету (УКУ). Між вірними створюється публічна думка про елітний модерний університет, що має принести віднову і “спасіння” для українського народу. Тому в цій ситуації хочемо вказати на справжній стан речей і зробити короткий діагностичний погляд на цей університет. Коли читаємо пропагаційні матеріали УКУ, може видаватися, що все є в найкращому порядку, а УКУ крокує сміливо вперед…
За що УКУ видається?
1) УКУ видає себе за центр освіти і віднови після років підпілля і нищення УГКЦ.
2) УКУ створює враження, що є в повній єдності з Святішим Отцем.
3) УКУ представляється як модерний освітній центр, який співпрацює з іншими західними університетами.
4) УКУ хоче вважатися духовним центром з глибокою східною духовністю.
Чим все ж насправді є цей університет і чим живе?
І. Еклезіологічний напрям університету
Вже саме слово “католицький” для керівництва університету і духа, що тут панує, є сіллю в оці. Про це свідчить і той факт, що студенти кожного дня в Літургії є названі православними, а також на закінчення церковного Правила співається: “Утверди, Боже, святу православну віру!” (не католицьку!).
Багато хто думає, що тут знайдуть правовірну теологію і філософію з правдивим духом. На жаль, тут є імплантована західна теологія, що базується на принципах історично-критичної теології (ІКТ), яка заперечує основу християнства – Христове Божество, надприроднє натхнення Св. Письма, біблійні чуда і т.д. В навчальній програмі гуманітарних наук викладається т.зв. міжконфесійна еклезіологія і теологія, які все ж не грунтуються на базі правовірної науки. Через ці еклезіології і філософії приховано вноситься фальшивий дух і до нейтральних предметів (напр., до історії, педагогіки, соціології, психології…). Йдеться про дух Нью Ейдж, що презентується як т.зв. “постконфесійне” християнство. Єресь, що спасіння є також в індуїзмі чи буддизмі не скажеться відкрито, але студенти вже самі з наведених схем і ставлень професорського складу автоматично це видедукують.
В книзі А. Аржаковського (заступник керівника екуменічного інституту УКУ, православного віровизнання) “До постконфесійного християнства” ставиться під сумнів еклезіологічна правомірність екзистенції Греко-Католицької Церкви, і це самим кард. Л. Гузаром. Він теж є головним авторитетом, без якого цей університет не міг би існувати і розвиватися в цьому фальшивому дусі. Тоді нас не може здивувати, що ректор УКУ Б. Ґудзяк написав передмову до цієї книги, яка непрямо схвалює гомосексуалізм чи навіть пропагує віщування, що однак є одним з найвагоміших гріхів.
Кінець кінцем і саме керівництво університету видає, що не бере серйозно вірність католицькому духу: “В УКУ, як одну з найбільших цінностей, ми плекаємо інтелектуальну незалежність… у поглядах духовних і наукових” (Б. Ґудзяк, “Обіжник УКУ”, спеціальне видання, 2007). Отож університет є не лише “незалежний” щодо католицького чи християнського вчення, але там панує прямо протилежний дух.
Чому, отже, університет називається “католицьким”? Це приносить подвійну вигоду. З одного боку, західне католицьке християнство відчуває повинність разом з благодійними організаціями різним способом, а насамперед фінансово, підтримувати і утримувати цей “католицький” університет. Наступною вигодою назви “католицький” є те, що багато сімей, які за свою греко-католицьку ідентичність терпіли переслідування, посилають своїх внуків і внучок у свій “католицький” університет. Про те, що цей університет не має ані католицького, а часто ані християнського духа, але лише утримує зовнішній імідж, ці обманені не знають. Який корінь, такі і плоди. В корені університету стоять люди, які не мають нічого спільного з правдивим католицизмом, а навіть і з християнством. Йдеться про американців з псевдо-христовим духом, духом Нью Ейдж (кард.Л.Гузар, І.Дацько, Б.Ґудзяк, А.Аржаковський, М.Димид і т.д.). Цього духа приховують за назвою університету “католицький” і т.зв. східною духовністю, при чому ховаються за літургійне обрядництво. Насправді, студенти прямують до поступового духовного переходу від залишків традиційної християнської віри до фальшивої віри т.зв. постконфесійного християнства (див. книгу з такою ж назвою від А.Аржаковського).
ІІ. Місце, де втрачається жива віра
Студенти теології лише перші 2 роки зобов’язані брати участь у Літургії, а потім участь вже є добровільна. Формація, якою проходять в УКУ, запевнює поступовий і неявний перехід, виміну духа чи конкретніше, прийняття духа світу! Щоб можливо ніхто з студентів не зорієнтувався, про що власне йдеться і не дістав спасительних сумнівів, цілеспрямовано звиразнюється певний позитив, напр., не беруть хабарів при складанні іспитів, студенти є ведені до чеснотливості і до інших здорових засад і т.д. На жаль, самі ці моральні засади відірвані від основи – правдивого закорінення в Христі – ведуть лише до фарисейства. Студенти є чемні, гуманні, не є як ті інші, що дають хабарі. Але це все без навернення, без особистого відношення до Христа, без Божого Духа, є сьогодні дорогою до Нью Ейдж, отже, дорогою до втрати віри і спасіння. Хто в університеті є зрілим і досвідченим християнином, який би наслідував Христа і мав досвіди з духовною боротьбою, з боротьбою із самим собою і з духом світу? Хто відкриває і вказує шлях до відкритості Святому Духові, а тоді навчає в ньому ходити? Цього лідери УКУ не вказують. На жаль, вони вчать, як ходити у дусі цього світу.
Студент чи студентка після вступу на перший курс ще має на столі вервицю. На ІV курсі навчання там замість вервиці лежить коробка сигарет, а замість пристойного вдягання, найновіша мода. Студенти втрачають живу віру, і приймають нову віру, а з нею духа Нью Ейдж.
ІІІ. Невиразне відношення єдності зі Святішим Отцем
Це невиразне відношення вірності щодо Папи можна побачити не лише з вищевказаного еклезіологічного спрямування університету. З початку 2007р. за гучної реклами відбувся конгрес богословів УГКЦ – “Євхаристійне сопричастя – виклик традиції та сучасності для традиційних Церков”, організатором якого був теж УКУ. Ціллю конгресу було: “Розглянути поставлені запитання та прийняти практичний документ, що відтворюватиме позицію богословів УГКЦ щодо питання Євхаристійного сопричастя в межах традиційних Церков.” Ця тема конференції була вибрана замість теми “60-та річниця ліквідації УГКЦ”. І мала дитина пізнає, як тут помалу на т.зв. науковому форумі замість звиразнення ідентичності мученицької Церкви, терплячої за єдність зі Святішим Отцем, пропихається аконфесійний релігійний релятивізм. При чому, як з погляду Католицької Церкви, так і з погляду Православної Церкви (!) таке “сопричастя” швидше є на шкоду взаємних відносин. В ексгортації “Sacramentum Caritatis” (розділ 56) від 22.02.2007р. папа Бенедикт ХVІ вказує, що офіційне ставлення Церкви є протилежним, ніж ставлення УКУ. Святіший Отець нагадує: “Пошана, яка належить Тайні Христового Тіла і Крові, нам забороняє, щоб ми зробили з неї лише “засіб”, який ми б некритично використали для досягнення цієї єдності (172)… Ще більш безсенсовним тоді було б сопричастя з духовенством Церков…, які не є в повній єдності з Католицькою Церквою… Усі повинні дотримуватися цих норм”.
Не дивно, що в такій атмосфері, викликаній кард. Л. Гузаром і проводом УКУ колишній протоігумен Г. Гриньків, ЧСВВ, по радіо Ватикан закликає до Євхаристійного сопричастя разом з православними. Він добре знає, який дух віє під проводом кард.Л.Гузара в УГКЦ, і що за цей жест може очікувати як і лідери УКУ (Б.Ґудзяк, І.Дацько), номінації на єпископа. Там, де потрібно ці люди створюють видимість єдності зі Святішим Отцем, щоб на іншому місці та перед іншою аудиторією, проголошувати: “Що нам до Риму”, як це вчинив кард. Л. Гузар в 2005р., коли пропихав утопічну концепцію єдності з Київською Православною Церквою. Ця концепція єдності у своїх наслідках, власне, означала б відпад від справжньої Христової Церкви. Тому було більш, ніж актуальним те, що 29.06.2007р. Ватикан видав документ, в якому визначив Католицьку Церкву як “єдину, справжню Христову Церкву”. “Христос заснував на землі єдину Церкву, яка вповні є представлена лише Католицькою Церквою”, – йдеться у проголошенні. “Інші Церкви – Православна і протестантські не можуть претендувати на це становище”.
Якщо, отже, УКУ на титульній сторінці свого обіжнику гучно проголошує: “Щедрий дар Папи для УКУ”, то це зовсім не означає, що їм йдеться про правдиву вдячність і єдність зі Святішим Отцем. Духовні лідери УКУ добре знають, що українці мають глибоке відношення до Святішого Отця, і що терпіли за вірність його примату. На людей треба діяти психологічно…
Після прочитання проголошення кард. Л. Гузара в пастирському листі, що такий “щедрий дар є прикладом наслідування для всіх вірних”, людина доходить до висновку, що деяким людям в Церкві йдеться дійсно лише про гроші та владу.
Тут мусимо нагадати, що не є жодною таємницею, коли був вибраний папа Бенедикт ХVІ, першою реакцією проводу УКУ на цю інформацію була прихована боязнь, і незадоволення. Усім було зрозуміло, що ця людина репрезентує цілком протилежного духа, ніж УКУ. Провід УГКЦ і УКУ обманули Папу і обманюють простих вірних – внутрішнім ставленням є проти Святішого Отця, а при цьому ховаються за його авторитетом і зловживають його для ліквідації правовірних, і тих, які не хочуть підпорядкуватися їх диктатурі і мисленню Нью Ейдж.
ІV. Без правдивого розрізнення доходить до відкритості єретичним філософіям і теологіям
УКУ оцінюється турботою про модерність як з матеріального, так і персонального боку. Також ціниться вищий рівень закордонних викладачів, насамперед, що стосується вивчення іноземних мов. Якщо до цього ще додамо хвалоспіви ректора УКУ Б. Ґудзяка на адресу студентів як “еліти і майбутніх лідерів народу”, отримуємо повніший образ, але водночас і підозру, що тут бракує чогось основного.
Насамперед, треба констатувати, що контакти з західними університетами, зовсім не забезпечують християнського спрямування університету. Швидше навпаки, із Заходу тут вноситься мислення лібералізму і релятивізму. Мало-хто припускає, що Захід збирає сьогодні те, що засіяв – плоди свого упадку. Помилковим є думати, що Схід має імунітет проти цих ідеологій і фальшивих філософій, типу Канта, чи теологій, типу Бультманна. Історія нас вчить , що на Сході вони можуть принести ще більшу шкоду. Студенти, очевидно, не здатні це розрізнити, а так їм дані можливості західної культури, стають позолотою, яка своїм блиском їм засліплює очі. Вони забувають про велике терпіння і духовний скарб своїх батьків та прабатьків, і їм здається, просто “глупотою”, що терпіли за свою віру, вірність Христові і єдність зі Святішим Отцем. Під тиском суверенних виступів тих псевдо-апостолів з Америки, які проголошують, що “першочерговим завданням університету є плекати інтелектуальну незалежність … у поглядах духовних та наукових”, вони вже не усвідомлюють правду Христових слів, які показують дорогу до справжньої свободи: “Якщо вас Син визволить, то будете справді вільними” (Ів. 8,36). Питання навернення і спасіння у Христі, яке мало б бути першочерговим зацікавленням кожного з професорів і студентів, на УКУ насправді стає лише академічною проблемою теоретичних дискусій. В результаті студенти УКУ гірші, ніж студенти інших університетів України, яким при навчанні не перекручують основні християнські правди. Вони ані не впадають до пихи і фальшивої евфорії, їм так швидко не прищеплюється духовність Нью Ейдж, а тому їх спасіння не є в такій великій небезпеці.
V. Центр Нью Ейдж
Україна, своїм включенням до блоку т.зв. соціалістичних держав, довгий період була охоронена “залізною завісою” від західного впливу духа Нью Ейдж. З падінням “залізної завіси” цей дух почав проникати також на цю територію, а це з набагато більшою інтенсивністю, ніж у інші країни Європи, де все-таки звучало пророцьке попередження перед навалою фальшивої духовності. Є злочином, що саме УКУ, який мав би бути цим пророцьким попереджуючим голосом для України відкриває двері духу Нью Ейдж найінтенсивніше. Звиразнювання тенденції глобалізації, релігійної єдності зі всіма релігіями, гуманізму і т.зв. екуменізму без визначених принципів, веде поступово, але певно до втрати християнського чуття молодої генерації вже й так ослабленого добою комуністичного атеїзму.
Також, напр., екуменічний інститут під керівництвом І. Дацька та А. Аржаковського, незалежний від церковного авторитету, насправді не допомагає формації визначеної християнської ідентичності, а швидше навпаки.
Тому що УКУ не звиразнює основні правди християнства, існування гріха, реальності спасіння чи засудження, Христове Божество, боротьбу з гріхом, але навпаки, звиразнює гуманізм, екуменізм і т.зв. науковий рівень, результатом якого сьогодні є самовільне прийняття антихристовського духа Нью Ейдж.
VІ. Величезні інвестиції до власної ліквідації
З інформаційних бюлетенів УКУ довідуємося, що університет має 340 працівників, і приблизно вдвічі більше студентів. Проблемою якоїсь непропорційності, поєднаної з фінансуванням такого навчання є першим крикливо дискусійним запитанням.
Останнім часом все ж довідуємося не лише про це, що вірні аж демагогічно закликаються до підтримки цього університету, але навіть, що вся фінансова допомога від закордонних благодійних організацій, буде спрямована лише в цьому напрямку.
Прямо неморальним все ж є, що близько рік тому кард. Л. Гузар написав організації “Kirche in Not”, щоб припинила свою фінансову підтримку на ліки для старих і хворих сестер одного з Чинів, а також підтримку їх новіціяту за те, що ті сестри вірні правді і протистоять прихованій глобалізації усіх Чинів і переходу до т.зв. постконфесійного апостатичного християнства. Цього духа глобалізації репрезентує голова монашества с. Дія Стасюк, ЧСВВ з США, призначена для цього кард. Л. Гузаром. Яке лицемірство кард. Л. Гузара, Б. Ґудзяка чи І. Дацька, коли зловживають благодійні дари для ліквідації Церкви і для своєї особистої користі, а при тому ще лицемірно закликають бідних вірних, щоб з останньої копійки жертвували на центр, з якого виходить дух смерті, щоб спрямувати їх до вічної загибелі. Є махінацією, що кошти благочинців, які могли послужити для справжнього добра Церкви є сконцентровані для будівництва духовної системи, призначеної для власної ліквідації останніх залишків цієї мученицької Церкви.
VІІ. Без навернення і покаяння
Сучасний стан в УКУ є такий, що не лише студенти, але і професори можуть про якусь духовну формацію лише мріяти. Насправді, тут немає жодної духовності. Швидше йдеться про витворену бульбашку, яка не має нічого спільного з правдивим духовним життям, яке закорінене в Христовому хресті, в самозреченні і в наслідуванні Христа (пор. Мр. 8,34). В УКУ сьогодні приймаються практично невіруючі студенти зі світським мисленням і способом життя. Провід УКУ цей стан не лише толерує, але питання їх навернення, моральної зміни життя і закорінення у Христа, зовсім нема в програмі університету.
VІІІ. Існує лік на цей стан УКУ?
На закінчення ставимо запитання: Чи цей колос, цей центр духа Нью Ейдж для України, який вже має своє певне закорінення, і яке далі розвивається, можна використати для виховання справжньої майбутньої християнської генерації? Якщо весь професорський склад відкрився тому духу, це здається неможливим. Надія можливо все-ще є. Ціла формація і утримування духа Нью Ейдж залежить від ключових осіб, які репрезентують і вносять того духа. Це на першому місці є кард. Л. Гузар. Якщо б він був відкликаний, а замість нього на главу УГКЦ був даний насправді Божий муж, що має Христового Духа і чутливо усвідомлює духовну боротьбу, то він би міг розпочати реформу УКУ, тобто виміну духа Нью Ейдж на Духа Божого. Необхідним було б відкликання найближчих співпрацівників кард. Л. Гузара – І. Дацька, Б. Ґудзяка, А. Аржаковського, М. Димида. Викладацький склад мусів би пройти духовними реколекціями, що ведуть до правдивого навернення, де замість фальшивого духа, прийняли б правдивого і живого Ісуса, і де замість духа Нью Ейдж, прийняли б в повноті Святого Духа!
В Христі,
o. Ing. ThDr. Кирило Ю. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ
o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ
Підгірці, 28. 9. 2007
Копії:
- Святішому Отцю Бенедикту ХVІ
- Кардиналам і єпископам Католицької Церкви
www.community.org.ua
Останніми роками ми є свідками великої пропагації Українського Католицького Університету (УКУ). Між вірними створюється публічна думка про елітний модерний університет, що має принести віднову і “спасіння” для українського народу. Тому в цій ситуації хочемо вказати на справжній стан речей і зробити короткий діагностичний погляд на цей університет. Коли читаємо пропагаційні матеріали УКУ, може видаватися, що все є в найкращому порядку, а УКУ крокує сміливо вперед…
За що УКУ видається?
1) УКУ видає себе за центр освіти і віднови після років підпілля і нищення УГКЦ.
2) УКУ створює враження, що є в повній єдності з Святішим Отцем.
3) УКУ представляється як модерний освітній центр, який співпрацює з іншими західними університетами.
4) УКУ хоче вважатися духовним центром з глибокою східною духовністю.
Чим все ж насправді є цей університет і чим живе?
І. Еклезіологічний напрям університету
Вже саме слово “католицький” для керівництва університету і духа, що тут панує, є сіллю в оці. Про це свідчить і той факт, що студенти кожного дня в Літургії є названі православними, а також на закінчення церковного Правила співається: “Утверди, Боже, святу православну віру!” (не католицьку!).
Багато хто думає, що тут знайдуть правовірну теологію і філософію з правдивим духом. На жаль, тут є імплантована західна теологія, що базується на принципах історично-критичної теології (ІКТ), яка заперечує основу християнства – Христове Божество, надприроднє натхнення Св. Письма, біблійні чуда і т.д. В навчальній програмі гуманітарних наук викладається т.зв. міжконфесійна еклезіологія і теологія, які все ж не грунтуються на базі правовірної науки. Через ці еклезіології і філософії приховано вноситься фальшивий дух і до нейтральних предметів (напр., до історії, педагогіки, соціології, психології…). Йдеться про дух Нью Ейдж, що презентується як т.зв. “постконфесійне” християнство. Єресь, що спасіння є також в індуїзмі чи буддизмі не скажеться відкрито, але студенти вже самі з наведених схем і ставлень професорського складу автоматично це видедукують.
В книзі А. Аржаковського (заступник керівника екуменічного інституту УКУ, православного віровизнання) “До постконфесійного християнства” ставиться під сумнів еклезіологічна правомірність екзистенції Греко-Католицької Церкви, і це самим кард. Л. Гузаром. Він теж є головним авторитетом, без якого цей університет не міг би існувати і розвиватися в цьому фальшивому дусі. Тоді нас не може здивувати, що ректор УКУ Б. Ґудзяк написав передмову до цієї книги, яка непрямо схвалює гомосексуалізм чи навіть пропагує віщування, що однак є одним з найвагоміших гріхів.
Кінець кінцем і саме керівництво університету видає, що не бере серйозно вірність католицькому духу: “В УКУ, як одну з найбільших цінностей, ми плекаємо інтелектуальну незалежність… у поглядах духовних і наукових” (Б. Ґудзяк, “Обіжник УКУ”, спеціальне видання, 2007). Отож університет є не лише “незалежний” щодо католицького чи християнського вчення, але там панує прямо протилежний дух.
Чому, отже, університет називається “католицьким”? Це приносить подвійну вигоду. З одного боку, західне католицьке християнство відчуває повинність разом з благодійними організаціями різним способом, а насамперед фінансово, підтримувати і утримувати цей “католицький” університет. Наступною вигодою назви “католицький” є те, що багато сімей, які за свою греко-католицьку ідентичність терпіли переслідування, посилають своїх внуків і внучок у свій “католицький” університет. Про те, що цей університет не має ані католицького, а часто ані християнського духа, але лише утримує зовнішній імідж, ці обманені не знають. Який корінь, такі і плоди. В корені університету стоять люди, які не мають нічого спільного з правдивим католицизмом, а навіть і з християнством. Йдеться про американців з псевдо-христовим духом, духом Нью Ейдж (кард.Л.Гузар, І.Дацько, Б.Ґудзяк, А.Аржаковський, М.Димид і т.д.). Цього духа приховують за назвою університету “католицький” і т.зв. східною духовністю, при чому ховаються за літургійне обрядництво. Насправді, студенти прямують до поступового духовного переходу від залишків традиційної християнської віри до фальшивої віри т.зв. постконфесійного християнства (див. книгу з такою ж назвою від А.Аржаковського).
ІІ. Місце, де втрачається жива віра
Студенти теології лише перші 2 роки зобов’язані брати участь у Літургії, а потім участь вже є добровільна. Формація, якою проходять в УКУ, запевнює поступовий і неявний перехід, виміну духа чи конкретніше, прийняття духа світу! Щоб можливо ніхто з студентів не зорієнтувався, про що власне йдеться і не дістав спасительних сумнівів, цілеспрямовано звиразнюється певний позитив, напр., не беруть хабарів при складанні іспитів, студенти є ведені до чеснотливості і до інших здорових засад і т.д. На жаль, самі ці моральні засади відірвані від основи – правдивого закорінення в Христі – ведуть лише до фарисейства. Студенти є чемні, гуманні, не є як ті інші, що дають хабарі. Але це все без навернення, без особистого відношення до Христа, без Божого Духа, є сьогодні дорогою до Нью Ейдж, отже, дорогою до втрати віри і спасіння. Хто в університеті є зрілим і досвідченим християнином, який би наслідував Христа і мав досвіди з духовною боротьбою, з боротьбою із самим собою і з духом світу? Хто відкриває і вказує шлях до відкритості Святому Духові, а тоді навчає в ньому ходити? Цього лідери УКУ не вказують. На жаль, вони вчать, як ходити у дусі цього світу.
Студент чи студентка після вступу на перший курс ще має на столі вервицю. На ІV курсі навчання там замість вервиці лежить коробка сигарет, а замість пристойного вдягання, найновіша мода. Студенти втрачають живу віру, і приймають нову віру, а з нею духа Нью Ейдж.
ІІІ. Невиразне відношення єдності зі Святішим Отцем
Це невиразне відношення вірності щодо Папи можна побачити не лише з вищевказаного еклезіологічного спрямування університету. З початку 2007р. за гучної реклами відбувся конгрес богословів УГКЦ – “Євхаристійне сопричастя – виклик традиції та сучасності для традиційних Церков”, організатором якого був теж УКУ. Ціллю конгресу було: “Розглянути поставлені запитання та прийняти практичний документ, що відтворюватиме позицію богословів УГКЦ щодо питання Євхаристійного сопричастя в межах традиційних Церков.” Ця тема конференції була вибрана замість теми “60-та річниця ліквідації УГКЦ”. І мала дитина пізнає, як тут помалу на т.зв. науковому форумі замість звиразнення ідентичності мученицької Церкви, терплячої за єдність зі Святішим Отцем, пропихається аконфесійний релігійний релятивізм. При чому, як з погляду Католицької Церкви, так і з погляду Православної Церкви (!) таке “сопричастя” швидше є на шкоду взаємних відносин. В ексгортації “Sacramentum Caritatis” (розділ 56) від 22.02.2007р. папа Бенедикт ХVІ вказує, що офіційне ставлення Церкви є протилежним, ніж ставлення УКУ. Святіший Отець нагадує: “Пошана, яка належить Тайні Христового Тіла і Крові, нам забороняє, щоб ми зробили з неї лише “засіб”, який ми б некритично використали для досягнення цієї єдності (172)… Ще більш безсенсовним тоді було б сопричастя з духовенством Церков…, які не є в повній єдності з Католицькою Церквою… Усі повинні дотримуватися цих норм”.
Не дивно, що в такій атмосфері, викликаній кард. Л. Гузаром і проводом УКУ колишній протоігумен Г. Гриньків, ЧСВВ, по радіо Ватикан закликає до Євхаристійного сопричастя разом з православними. Він добре знає, який дух віє під проводом кард.Л.Гузара в УГКЦ, і що за цей жест може очікувати як і лідери УКУ (Б.Ґудзяк, І.Дацько), номінації на єпископа. Там, де потрібно ці люди створюють видимість єдності зі Святішим Отцем, щоб на іншому місці та перед іншою аудиторією, проголошувати: “Що нам до Риму”, як це вчинив кард. Л. Гузар в 2005р., коли пропихав утопічну концепцію єдності з Київською Православною Церквою. Ця концепція єдності у своїх наслідках, власне, означала б відпад від справжньої Христової Церкви. Тому було більш, ніж актуальним те, що 29.06.2007р. Ватикан видав документ, в якому визначив Католицьку Церкву як “єдину, справжню Христову Церкву”. “Христос заснував на землі єдину Церкву, яка вповні є представлена лише Католицькою Церквою”, – йдеться у проголошенні. “Інші Церкви – Православна і протестантські не можуть претендувати на це становище”.
Якщо, отже, УКУ на титульній сторінці свого обіжнику гучно проголошує: “Щедрий дар Папи для УКУ”, то це зовсім не означає, що їм йдеться про правдиву вдячність і єдність зі Святішим Отцем. Духовні лідери УКУ добре знають, що українці мають глибоке відношення до Святішого Отця, і що терпіли за вірність його примату. На людей треба діяти психологічно…
Після прочитання проголошення кард. Л. Гузара в пастирському листі, що такий “щедрий дар є прикладом наслідування для всіх вірних”, людина доходить до висновку, що деяким людям в Церкві йдеться дійсно лише про гроші та владу.
Тут мусимо нагадати, що не є жодною таємницею, коли був вибраний папа Бенедикт ХVІ, першою реакцією проводу УКУ на цю інформацію була прихована боязнь, і незадоволення. Усім було зрозуміло, що ця людина репрезентує цілком протилежного духа, ніж УКУ. Провід УГКЦ і УКУ обманули Папу і обманюють простих вірних – внутрішнім ставленням є проти Святішого Отця, а при цьому ховаються за його авторитетом і зловживають його для ліквідації правовірних, і тих, які не хочуть підпорядкуватися їх диктатурі і мисленню Нью Ейдж.
ІV. Без правдивого розрізнення доходить до відкритості єретичним філософіям і теологіям
УКУ оцінюється турботою про модерність як з матеріального, так і персонального боку. Також ціниться вищий рівень закордонних викладачів, насамперед, що стосується вивчення іноземних мов. Якщо до цього ще додамо хвалоспіви ректора УКУ Б. Ґудзяка на адресу студентів як “еліти і майбутніх лідерів народу”, отримуємо повніший образ, але водночас і підозру, що тут бракує чогось основного.
Насамперед, треба констатувати, що контакти з західними університетами, зовсім не забезпечують християнського спрямування університету. Швидше навпаки, із Заходу тут вноситься мислення лібералізму і релятивізму. Мало-хто припускає, що Захід збирає сьогодні те, що засіяв – плоди свого упадку. Помилковим є думати, що Схід має імунітет проти цих ідеологій і фальшивих філософій, типу Канта, чи теологій, типу Бультманна. Історія нас вчить , що на Сході вони можуть принести ще більшу шкоду. Студенти, очевидно, не здатні це розрізнити, а так їм дані можливості західної культури, стають позолотою, яка своїм блиском їм засліплює очі. Вони забувають про велике терпіння і духовний скарб своїх батьків та прабатьків, і їм здається, просто “глупотою”, що терпіли за свою віру, вірність Христові і єдність зі Святішим Отцем. Під тиском суверенних виступів тих псевдо-апостолів з Америки, які проголошують, що “першочерговим завданням університету є плекати інтелектуальну незалежність … у поглядах духовних та наукових”, вони вже не усвідомлюють правду Христових слів, які показують дорогу до справжньої свободи: “Якщо вас Син визволить, то будете справді вільними” (Ів. 8,36). Питання навернення і спасіння у Христі, яке мало б бути першочерговим зацікавленням кожного з професорів і студентів, на УКУ насправді стає лише академічною проблемою теоретичних дискусій. В результаті студенти УКУ гірші, ніж студенти інших університетів України, яким при навчанні не перекручують основні християнські правди. Вони ані не впадають до пихи і фальшивої евфорії, їм так швидко не прищеплюється духовність Нью Ейдж, а тому їх спасіння не є в такій великій небезпеці.
V. Центр Нью Ейдж
Україна, своїм включенням до блоку т.зв. соціалістичних держав, довгий період була охоронена “залізною завісою” від західного впливу духа Нью Ейдж. З падінням “залізної завіси” цей дух почав проникати також на цю територію, а це з набагато більшою інтенсивністю, ніж у інші країни Європи, де все-таки звучало пророцьке попередження перед навалою фальшивої духовності. Є злочином, що саме УКУ, який мав би бути цим пророцьким попереджуючим голосом для України відкриває двері духу Нью Ейдж найінтенсивніше. Звиразнювання тенденції глобалізації, релігійної єдності зі всіма релігіями, гуманізму і т.зв. екуменізму без визначених принципів, веде поступово, але певно до втрати християнського чуття молодої генерації вже й так ослабленого добою комуністичного атеїзму.
Також, напр., екуменічний інститут під керівництвом І. Дацька та А. Аржаковського, незалежний від церковного авторитету, насправді не допомагає формації визначеної християнської ідентичності, а швидше навпаки.
Тому що УКУ не звиразнює основні правди християнства, існування гріха, реальності спасіння чи засудження, Христове Божество, боротьбу з гріхом, але навпаки, звиразнює гуманізм, екуменізм і т.зв. науковий рівень, результатом якого сьогодні є самовільне прийняття антихристовського духа Нью Ейдж.
VІ. Величезні інвестиції до власної ліквідації
З інформаційних бюлетенів УКУ довідуємося, що університет має 340 працівників, і приблизно вдвічі більше студентів. Проблемою якоїсь непропорційності, поєднаної з фінансуванням такого навчання є першим крикливо дискусійним запитанням.
Останнім часом все ж довідуємося не лише про це, що вірні аж демагогічно закликаються до підтримки цього університету, але навіть, що вся фінансова допомога від закордонних благодійних організацій, буде спрямована лише в цьому напрямку.
Прямо неморальним все ж є, що близько рік тому кард. Л. Гузар написав організації “Kirche in Not”, щоб припинила свою фінансову підтримку на ліки для старих і хворих сестер одного з Чинів, а також підтримку їх новіціяту за те, що ті сестри вірні правді і протистоять прихованій глобалізації усіх Чинів і переходу до т.зв. постконфесійного апостатичного християнства. Цього духа глобалізації репрезентує голова монашества с. Дія Стасюк, ЧСВВ з США, призначена для цього кард. Л. Гузаром. Яке лицемірство кард. Л. Гузара, Б. Ґудзяка чи І. Дацька, коли зловживають благодійні дари для ліквідації Церкви і для своєї особистої користі, а при тому ще лицемірно закликають бідних вірних, щоб з останньої копійки жертвували на центр, з якого виходить дух смерті, щоб спрямувати їх до вічної загибелі. Є махінацією, що кошти благочинців, які могли послужити для справжнього добра Церкви є сконцентровані для будівництва духовної системи, призначеної для власної ліквідації останніх залишків цієї мученицької Церкви.
VІІ. Без навернення і покаяння
Сучасний стан в УКУ є такий, що не лише студенти, але і професори можуть про якусь духовну формацію лише мріяти. Насправді, тут немає жодної духовності. Швидше йдеться про витворену бульбашку, яка не має нічого спільного з правдивим духовним життям, яке закорінене в Христовому хресті, в самозреченні і в наслідуванні Христа (пор. Мр. 8,34). В УКУ сьогодні приймаються практично невіруючі студенти зі світським мисленням і способом життя. Провід УКУ цей стан не лише толерує, але питання їх навернення, моральної зміни життя і закорінення у Христа, зовсім нема в програмі університету.
VІІІ. Існує лік на цей стан УКУ?
На закінчення ставимо запитання: Чи цей колос, цей центр духа Нью Ейдж для України, який вже має своє певне закорінення, і яке далі розвивається, можна використати для виховання справжньої майбутньої християнської генерації? Якщо весь професорський склад відкрився тому духу, це здається неможливим. Надія можливо все-ще є. Ціла формація і утримування духа Нью Ейдж залежить від ключових осіб, які репрезентують і вносять того духа. Це на першому місці є кард. Л. Гузар. Якщо б він був відкликаний, а замість нього на главу УГКЦ був даний насправді Божий муж, що має Христового Духа і чутливо усвідомлює духовну боротьбу, то він би міг розпочати реформу УКУ, тобто виміну духа Нью Ейдж на Духа Божого. Необхідним було б відкликання найближчих співпрацівників кард. Л. Гузара – І. Дацька, Б. Ґудзяка, А. Аржаковського, М. Димида. Викладацький склад мусів би пройти духовними реколекціями, що ведуть до правдивого навернення, де замість фальшивого духа, прийняли б правдивого і живого Ісуса, і де замість духа Нью Ейдж, прийняли б в повноті Святого Духа!
В Христі,
o. Ing. ThDr. Кирило Ю. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ
o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ
Підгірці, 28. 9. 2007
Копії:
- Святішому Отцю Бенедикту ХVІ
- Кардиналам і єпископам Католицької Церкви
www.community.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар